Історія школи
У лісовій болотяній місцевості розкинулось мальовниче село Ніжиловичі. Село наше дістало таку назву від того, що розміщене між Радомишльським та Київським повітами - Межиловичі. З часом стало зручніше називати його Ніжиловичі. На території села досліджено давньоруський курган кінця І тисячоліття, залишки двох Змієвих валів.
( Місцевий поет Г.Г.Коноваленко написав твір «На схилах Змієвого валу»).
Чатують сосни, мов солдати Чатують сосни нашу пам'ять
На схилах «Змієвого валу». Замріяно схиляють віти.
Тут наші предки рідну землю А в рукотворному ставочку
Від злих навал оберігали. Купаються щасливі діти.
Вогні горіли вечорові, Возили землю тут волами,
А грабарі у Гульві мились, Пронеслись бурі над Валами.
Вареники із зрілих ягід Та для того вони й копались,
У казанах для них варились. Щоб діти в радості купались.
Жінки вставали до схід сонця Грибами пахнуть свіжі ранки,
І полотно на одяг ткали, Земля вмивається дощами.
А їхні діти у колисках Не закриваються фіранки
Покинуті спокійно спали. Людської пам'яті віками.
Неподалік від річки Гулави в 1796 році було зведено дерев'яну церкву Архангела Михайла.
У цей час у селі проживало 565 чоловік.
В 1887 році вперше відкрилась церковно-приходська школа. Вчителями були дяки, попи. Навчалося небагато дітей, адже селяни не мали коштів для навчання, тому письменних людей у селі майже не було.
Згодом навчання велося в окремих будинках.
Після Жовтневих подій 1917 року існувала 4 - класна початкова школа. Вчителями були: Артеменко П.О., Артеменко М.Д. Ця школа розміщувалась в приміщенні контори лісництва на Міжвербній вулиці (нині вулиця О.Підсухи, 16).
В цьому приміщенні, в школі (1-4 класів) навчався з 1926 по 1930 роки відомий український письменник О.Підсуха, який пізніше напише:
Тут - земля мене поїла соком,
Тут - здоров'я й сили набирався,
Щоб прожив у битвах, а не збоку,
Щоб радів, і плакав, і сміявся.
та майбутній вчитель англійської мови Ніжиловицької школи Захарченко Трохим Іванович.
Вчителював тоді у школі молодий вчитель з Борівки Дмитро Петрович, Більський Григорій Іванович - із Забуяння, Пікулик Іван Ярошович - ботанік, Раїса Іванівна - географ, Єва Опанасівна Келюшко - вчитель російської мови, вчителем математики і директором школи був Келюшко.
А пізніше, перед війною, директором школи був Хавченко Віктор Захарович із Забуяння.
У 1937 році школа стала семирічкою. Дітей було багато, тому були паралельні класи. В кожному класі налічувалось до 40 учнів.
Шкільне приміщення знаходилось в центрі села. В ньому була і квартира директора. В 1937 році до шкільного приміщення було добудовано ще чотири класні кімнати і вчительську. В той час, коли приміщення добудовували, учні першого та другого класів навчались у «д'яковій» школі.
Ця невеличка школа знаходилась там, де побудована сучасна школа. Діти в ній навчалися дві чверті. Коли приміщення добудували, всі учні ходили в одну школу.
Вчителями були: Пікулик Іван Ярошович - читав ботаніку, Григорій Степанович - німецьку мову, Радченко Зінаїда - математику, в початкових класах працювали Катерина Петрівна та Григорій Іванович.
У грудні 1940 року приміщення школи зовсім згоріло. Причиною пожежі було необережне поводження сторожа з вогнем .
Після пожежі учні 1-4 класів навчались у будинку на Міжвербній вулиці, а з п'ятих класів - на Петровській вулиці (у приміщенні, де пізніше була контора колгоспу).
Весною 1941 року в селі розібрали церкву і з даного матеріалу почали будувати школу. Будівництво не закінчилось, бо розпочалась Велика Вітчизняна війна.
У повоєнні роки школа знову розміщувалася на Міжвербній вулиці (в конторі лісництва 1-4 класи), а 5-7 класи в найманих кімнатах односельчан.
Після перемоги над фашистською Німеччиною школа була добудована, завдяки клопотанню О.М.Підсухи перед наркомом освіти Тичиною П.Г.
Починаючи з 05.01.1944 року по 01.09.1946 року директором в Ніжиловицькій школі була Цибенко Синклета Іванівна, з 1946 по 1948 рік - Коцюба Федір Олексійович, з 1948 по 1952 - Дорошевич Григорій Кіндратович, а з 1952 по 1958 - Литвин Іван Ксенофонтович.
У 50-ті роки юні ніжиловчани навчались у великій дерев'яній споруді, яка нагадувала букву «Е». Особливо гарний і просторий був коридор. Опалювання було пічне. Тому і діти, і вчителі допомагали заготовляти торф для опалення. Зимою в школі було тепло. Кругом школи росли кущі бузку і яблуні. Особливо гарно було весною, коли школа потопала в яблуневому і бузковому цвітінні. Учнів у школі в ці роки було понад 400. Були паралельні класи, особливо молодші. Наприклад, вчителька Цибенко Ольга Данилівна вела 1 клас в 1956 році, в якому навчалось 41 учень. У старших класах навчались учні з сусідніх сіл - Наливайківки, Борівки і Комарівки. Тому при школі відкрили інтернат для них.
Директором школи був Латушко Михайло Дмитрович, хімік і біолог. Географію читала його дружина Лутак Ганна Юхимівна, українську мову і літературу - Артеменко Ольга Юріївна. Заступником директора школи працювала Руденко Катерина Аврамівна - вчителька хімії і біології, яка приїхала до нас з села Липівка. Після її раптової смерті завучем призначено Лазерну Віру Никодимівну, вчительку української мови та літератури з Наливайківки.
Педагогічний колектив був дружний. Один одному допомагали, підтримували молодих і морально, і матеріально. Адже це були тяжкі післявоєнні роки. Добрим словом хочеться згадати нині покійних вже вчителів як - от: Богуш Антоніну Якимівну, Ворожченко Ольгу Петрівну, Бугаєнко Олександра Степановича, Кондратьєву Пріську Данилівну, Скарченко Нінель Лук'янівну, Лещенко Віталія Григоровича, Пікулика Івана Ярошовича, Цибенко Ольга Данилівна, Захарченка Трохима Івановича, який усю війну пройшов із автоматом, а у післявоєнні роки працював вчителем англійської мови.
У 1956 році відбувся перший випуск Ніжиловицької середньої школи. Односельці попросили О.М.Підсуху привезти на це свято когось із відомих письменників. Так в Ніжиловичах побував відомий український гуморист Остап Вишня.
У 1963 році до даного приміщення школи було добудоване цегляне приміщення, де розмістилось 5 класних кімнат - фізичний кабінет, хімічний кабінет, перший, другий, третій класи, а згодом нове цегляне приміщення їдальні, кухні та біологічного кабінету з тепличним комплексом.
У 70-ті роки школа поповнилась новими кадрами. Вчителями фізики працювали Бугаєнко Олександр Степанович, також він був заступником директора по виховній роботі та Ходус Йосип Романович, вчителем математики - Мітла Галина Іванівна. З 1963 року заступником директора було призначено вчительку української мови та літератури Артеменко Ольгу Юріївну, яка працювала на цій посаді 22 роки.
Пізніше до нашої школи працювати приїхали подружжя Шевченків - Григорій Йосипович та Зінаїда Андріївна і Дзюби - Борис Григорович та Галина Іванівна. За свій плідний труд були нагороджені нагрудним значком «Відмінник народної освіти УРСР».
На базі школи був відкритий навчально-виробничий комбінат. Викладачем сільськогосподарського виробництва і автосправи були Сумкін Геннадій Костянтинович та Пономаренко Володимир Федорович. Школа на цей час мала прекрасну теплицю, в якій вирощували для шкільної ділянки розсаду квітів та овочів, помідори і огірки для шкільної їдальні.
У школі діяла піонерська організація імені Павлика Морозова. Цікаво проходили збори піонерської дружини, лінійки, присвячені різним подіям. Піонерською роботою довгі роки керувала старша піонервожата Ковальчук Надія Степанівна (нині вже покійна). Разом з нею прийшла нова вчителька української мови і літератури Тарасюк Надія Захарівна (нині також покійна).
При школі, як ми тут уже і згадували, був інтернат в якому в 70-80 роки вихователями працювали Ремезовський Костянтин Антонович (нині директор Наливайківської ЗОШ І-ІІ ступенів ) та Лутак Ганна Юхимівна, а дружина Костянтина Антоновича Лідія Володимирівна викладала російську мову та літературу.
Також у ці роки в школі працювала родина Опанасенків - Галина Юхимівна та Володимир Григорович, які в даний час є викладачами Ніжинського педагогічного університету імені Гоголя. Іноземну мову викладав Олейніков Генадій Олексійович.
Життя в школі проходило цікаво. Працювало багато гуртків, зокрема «Умілі руки», «Юний математик», «Цікава хімія», «Фізичний гурток», «Юний фотограф», гурток юнатів, гурток виразного читання.
Найбільш обдаровані учні були активними членами духового оркестру.
Ранкову зарядку проводили на майданчику під музику. У школі був великий хор і ансамбль дівчат 9-10 класів, який часто виступав не тільки в школі а й у сільському клубі та на сцені районнго будинку культури. На протязі більше 30 років незмінним керівником його була вчителька 1-3 класів Бугаєнко Надія Федорівна (нині покійна ).
У 1973 році за клопотання директора школи Латушка М.Д. було збудовано в селі нову двоповерхову школу. Навчання в ній проводилось за кабінетною системою. Всі навчальні предмети мали свій кабінет, добре обладнаний усім необхідним для навчання і виховання учнів. Школа була забезпечена педагогічними кадрами. Всі вчителі мали вищу освіту. Російську мову і літературу читав Іващенко Олександр Петрович, географію - Зубець Володимир Миколайович, біологію - Зубець Надія Миколаївна, англійську мову - Дженджеря Людмила Миколаївна, математику - Чигринець Галина Іванівна, фізкультуру - Чигринець Олександр Іванович.
Вчителі, які прибували в школу, забезпечувались квартирами.
Після Латушка М.Д. директором школи у 1983 році працював Коваленко Петро Михайлович. У 1984 році директором стала Дзюба Галина Іванівна, а після Галини Іванівни цю посаду зайняв Борис Григорович, який працював на цій посаді до 1990 року. А з 1990 року педагогічний колектив очолив Пархомчук Анатолій Васильович, а заступниками директора були: Чигринець Г.І., Шевченко Г.Й., Артеменко В.П., а з 2001 року заступником директора працювали Шевченко Т.Г. та Шевченко Валентина Петрівна - нині директор Ніжиловицького НВО «ЗОШ І-ІІІ ступенів - дитячий садок» з 1.02.2005 року.
З 2004 року, згідно рішення Макарівської районної ради, утворено заклад нового типу - навчально - виховне об'єднання (школа-сад) на базі Ніжиловицької ЗОШ І-ІІІ ступенів.
На сьогоднішній день в навчальному закладі навчається 85 учнів та 22 вихованці дитячого садка. Педагогічний колектив нараховує 16 педагогів. Майже всі педагоги мають вищу освіту, а троє вчителів закінчують вищі навчальні заклади.
Два педагоги - Шевченко В.П. і Шевченко Т.Г мають вищу категорію. Два педагоги мають І категорію ( Артеменко В.П., Дзюба Г.І.). Шість педагогів - спеціаліст ІІ категорії.
З 1 січня 2008 року при Ніжиловицькому НВО спільно з ДП «Макарівський лісгосп» створено шкільне лісництво з учнів 7-9 класів; укладено угоду про науково-методичне співробітництво з Інститутом педагогіки АПН України ( лабораторії педагогічних інновацій ); створено музей історії села Ніжиловичі (силами педколективу).
Приємно, що всі медалісти нашої школи успішно складають іспити у вищі навчальні заклади і стають студентами. Наші випускники після закінчення вузів стали лікарями, інженерами, механізаторами, агрономами, спеціалістами лісового господарства, вчителями ( десятеро з них працюють у рідній школі ), а в родині Шевченків, Тарасюків - діти наслідують своїх батьків, віддаючи серце дітям, виховуючи підростаюче покоління в рідному навчальному закладі. Випускниця Романова Олена Олексіївна працює в Київському інституті сходознавства молодшим науковим співробітником по вивченню історії Єгипту.
Вчителі нашої школи весь час працюють творчо, сумлінно, виховуючи і навчаючи підростаюче покоління. За свою працю деякі педагоги відзначені нагородами.
Формуючи уявлення про традиційну культуру українського народу, у нашій школі щорічно готуються і проводяться родинні свята, до активної участі в яких ми, педагоги, залучаємо батьків.